Школа мудрих батьків - це місце, де батьки зможуть збагатитися інформацією про нашу школу і знайти багато цікавого.

ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВЗдійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.Стаття 155 Сімейного кодексу України Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.Батьки зобов'язані поважати дитину.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.Стаття 166 Кримінального Кодексу України Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Стаття 1178 Цивільного кодексу України Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись

1. Щоб навчитися правильно говорити, тре­ба навчитися читати і слухати.

2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по­чути, зрозуміти й запам'ятати художні особли­вості мови, мовні звороти.

3. Збагаченню словникового запасу допомо­же спеціальна робота: заведіть словник для за­пису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та вико­ристанні, добирайте до них антоніми та сино­німи, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,

4. Намагайся не лише запам'ятати мову ора­тора, а й прийоми її побудови.

5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.

6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усві­домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па­узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

Ні виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «аг­ресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез­ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі­ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією бать­ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап­робує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит­тя — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркаль­но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при­гнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляє­мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували сим­патію та усмішку, підтримку, співчуття та на­віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия­ви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'я­зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй­те її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до ди­тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджай­те його собі на коліна, дивіться йому в очі, обій­майте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, уда­вайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетво­рилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Не­ухильно дотримуйтесь встановлених вами забо­рон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих нега­тивних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

Поради батькам учнів молодших класів

Пам’ятка для батьків1. Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у навчанні та вихованні дітей. Учитель—ваш перший союзник та друг вашої родини. Радьтесь із ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте у школі, на зборах. Не можна цього робити у присутності дітей.2. Щоденно цікавтесь навчальними успіхами дитини. Радійте успіхам, не роздратовуйтесь через кожну невдачу, якої зазнали ваш син або донька.3. Регулярно контролюйте виконання домашніх завдань та надавайте, якщо зможете, допомогу в їх виконанні. Допомога та контроль не повинні бути муштрою, нудним моралізуванням, яке знесилює дитину. Головнезбуджувати інтерес до навчання.4. Перевіряючи домашні завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона вміла доводити правильність виконаного завдання, наводити свої приклади.5. Намагайтеся вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця.Під час вивчення англійської мови вдома1. Повторюйте разом із дитиною вивчені на уроці слова та вирази у вигляді гри. Нехай дитина буде вашим учителем (якщо ви недостатньо володієте англійською або взагалі не володієте нею). Грайте у ті ігри, які були на уроці.2. Якщо у дитини труднощі у вимові, проконсультуйтесь у вчителя. Якщо дитина погано запам‘ятовує слова та правила, учитель підкаже вам прийоми запам‘ятовування інформації.3. Якщо є можливість, купуйте дитині книжки для позакласного читання. Вибір книжки вам підкаже педагог. При цьому контролюйте процес читання та розуміння прочитаного.4. Виготовляйте предметні малюнки та інші наочні посібники разом із дитиною, водночас запам‘ятовуючи нові слова.5. Розповідайте дитині, наскільки важливим є вивчення англійської мови людині майже будь-якої професії.6. Якщо дитина не засвоїла навчальний матеріал через хворобу або через іншу поважну причину, одразу зверніться до вчителя. Він розповість вам, як організувати допомогу дитині вдома. Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.7. Пам’ятайте, що, за науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих. СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ 1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху…3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Основні документи, які ми керуємося у роботі:

1. Закон України «Про освіту».

Стаття З0. Учасниками, навчально-виховного процесу є учні, педагогічні працівники/батьки або особи, які їх замінюють.

Стаття 59. Покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров'я й психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Стаття 60. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право обирати й бути обраними до органів громадського самоврядування закладів освіти.

2. Закон України «Про загальну середню освіту».

Стаття 19. Учасниками на­вчально-виховного процесу є учні, учителі та батьки або особи, що їх замінюють.

Стаття 29. Батьки або особи, що їх замінюють, зобов'язані: за­безпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчан­ня, постійно дбати про фізичний та психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.

3. Положення про середній за­гальноосвітній навчальний заклад.

Стаття 40. Учасниками навчально-виховного процесу є учні, учителі та батьки або особи, що їх замінюють.

Стаття 54. Батьки мають право обирати й бути обраними до батьківських комітетів та органів громадського самоврядування.

Стаття 55. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відпові­дальність за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти.

Стаття 63. Вищим колегіаль­ним органом громадського само­врядування в загальноосвітньому навчальному закладі є загальні збори (конференція), які скликають не менше ніж один раз на рік. На них заслуховують звіт директора щодо свого керування підлеглими, розглядають питання навчально-ви­ховної й фінансово-господарської діяльності.

4.Статут закладу освіти. ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми.

2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книги.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини.

4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізувати, наклеювати, ліпити.

5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

6. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню.

7. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хвилин.

8. Привчайте дитину до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

9. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.

10.Пам’ятайте, що діти – не тільки продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

ПОРАДИ БАТЬКАМ
СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ.

· Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.

· Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

· Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

· Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і утішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п’ять, і в п’ятдесят років.

· Не переймайтесь, якщо ви не можете чогось зробити для сина чи дочки. Гірше, якщо можете, але не робите.

· Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

· Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ВІД ДИТИНИ
ДИТЯЧІ ПРОХАННЯ:

· Окрім їжі, дайте мені тепло, сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

· Дозвольте втішатися моїми замислами в цьому дивному світі постійних змін.

· Дозвольте в міру моїх сил сідати, ставати, ходити, бігати, лазити, стрибати.

· Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «забагато», «задовго», «часто».

· Дозвольте мені ставити запитання й отримувати відверті відповіді, а також експериментувати, шукати й досліджувати.

· Не карайте мене, коли я і так переживаю через невдачу, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

· Говоріть до мене очима, серцем, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди для мене зрозумілі.

· Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні й лагідні люди.

· Нехай панує мир – передумова мого розвитку.

· У вашій хаті дайте мені у власність один куточок, частинку вашої уваги й вашого часу.

· Навчіть мене розуміти й відчувати красу, тішитися й радіти з усього, хоча б і з найбільшої дурнички.

· Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю сотню помилок.

· Будьте терплячізі мною, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

· Надайте мені частину відповідальності, відповідну до моїх сил і можливостей.

· Навчіть мене брати участь у забавах, заняттях, у праці.

· Зробіть так, щоб у мене була можливість відчути свою значущість і потрібність для вас, своє місце у планах родини й школи.

· Будьте до мене доброзичливими, лояльними, то я навчусятак само віддячувати іншим людям.

· Покажіть, як дотримуватися обіцянки й даного слова.

· Нехай ніколи не боятимуся втратити вашу любов.

· Не передавайте мені ваші острахи і побоювання.

· Допоможіть мені перемагати біль, марні забаганки, тішитися майбутніми радощами.

· Навчіть мене знаходити рівновагу, коли ви на мене гніваєтеся; не боятися вашого гніву, коли він справедливий і виправданий.

· Не розбещуйте мене, бо цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов’язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.

· Не бійтеся бути вимогливими зі мною. Я надаю перевагу саме такому підходу. Це дозволяє мені самовизначатись.

· Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що реагувати слід лише на силу. Я відгукуюсь із більшою готовністю на ваші ініціативи.

· Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику й змушує вперто намагатись у всіх випадках залишити останнє слово за собою.

· Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати, - це похитне мою віру у вас.

· Не піддавайтесь на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, щоб роздратувати вас, а то надалі я намагатимуся досягти ще більших перемог.

· Не засмучуйтесь занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що зробили.

· Не змушуйте мене почувати себе меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся вам за це, ставши «плаксою».

· Не робіть для мене й за мене те, що я в змозі зробити сам, або інакше я використовуватиму вас як обслугу.

· Не дозволяйте моїм поганим звичкам притягувати до мене надмірну частку вашої уваги. Це тільки надихне мене на продовження такої поведінки.

· Не нарікайте на мене в присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

· Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту.

Профілактика комп'ютерної та інтернет-залежності: поради психолога

Комп'ютерна залежність не менш небезпечна, чим наркотична залежність, тому що приводить до значного порушення адаптації в суспільстві (нездатність працювати, нездатність створити родину або просто обслуговувати самого себе).
Обов'язковою умовою успішного лікування комп'ютерної залежності є усвідомлення проблеми й бажання лікуватися з боку залежної людини.
У теж час комп'ютерну залежність найчастіше усвідомлюють навколишнього суб'єкта друзі, родичі, знайомі, але аж ніяк не він сам, що дуже схоже з будь-яким іншими видами залежності (алкоголь, наркотики).
Тому необхідно мотивування людини, що страждає від комп'ютерної залежності на лікування. Часте рішення проблеми починається з консультації родичів і близьких з питань, як допомогти людині, що страждає комп'ютерною залежністю звернутися за лікуванням до лікаря. Спільно з фахівцем виробляється тактика поводження з людиною, що страждає комп'ютерною залежністю обговорюється, як побудувати розмову про необхідність звертання до фахівця за лікуванням комп'ютерної залежності.
Перший етап лікування комп'ютерної залежності - діагностика причин формування комп'ютерної, а також виключення можливих хворобливих розладів, зокрема депресії. У випадку виявлення схованої депресії при необхідності поводиться її лікарське лікування.
Основою лікування комп'ютерної залежності є психологічна корекція, що проводиться індивідуально й у спеціальних тренінгових групах. Психологічна допомога спрямована на поліпшення взаємин із близькими й однолітками, навчання саморегуляції й умінню справлятися із труднощами, вихованню вольових якостей, підвищенню самооцінки, формуванню нових життєвих захоплень.
Найважливіший етап лікування комп'ютерної залежності це залучення страждаючого нею людину в процеси, не пов'язані з комп'ютерами, щоб електронні ігри й процеси не стали заміною реальності. Необхідно показати людині, що існує маса цікавих розваг крім комп'ютера (боулінг, сноуборд, виходи за грибами, походи на байдарках, футбол та інше), які не тільки дозволяють пережити гострі відчуття, але також тренують тіло й нормалізують психологічний стан.
Комп'ютерна залежність впливає на взаємини в родині, тому під час лікування комп'ютерної залежності важливо надавати допомогу родичам і близьким людини, що страждає комп'ютерною залежністю, зокрема спрямовану на гармонізацію відносин з людиною, що страждає комп'ютерною залежністю.
Рекомендації батькам при першому знайомстві дитини з комп’ютером
1. Ознайомлення дитини з комп'ютером повинне відбуватися під керівництвом фахівця, що обізнаний з можливими негативними наслідками (з комп'ютерною залежністю). Якщо немає такої можливості, батькам варто підвищити свою компетентність знання комп'ютера. Добре коли, принаймні, один з батьків орієнтується в можливостях нової техніки, знає, що корисного можна одержати від неї для розвитку дитини, щоб направити його комп'ютерну діяльність у потрібне русло.
2. Батьки повинні знати ознаки комп'ютерної залежності й уміти відслідковувати її появу. Керуючись набором цих ознак, час від часу варто придивлятися до стану дитини.
3. Батьки повинні допомогти дитині крок за кроком розвивати самоконтроль, виховувати внутрішню волю, щоб надалі дитина відчувала себе хазяїном комп'ютера, а не навпаки. Із цією метою необхідно навчити його планувати тривалість комп'ютерної діяльності. Для цього можна, наприклад, запропонувати дитині регулярне виконання таких вправ: призначити собі строк закінчення гри, по завершенню якого, незалежно від етапу гри, обов'язково виключити пристрій; заздалегідь визначити початок роботи на комп'ютері й включити його тільки тоді, коли цей момент настане.
4. Періодично проводити роз'яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність - це не життя, це лише паралельний процес, продовжувати вчити сприймати комп'ютер як засіб для здійснення власної творчості. Це може бути: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними системами, програмування й т.п.
5. Завжди потрібно обмовляти час гри дитини на комп'ютері й точно зберігати ці рамки. Кількість часу потрібно вибирати виходячи з вікових особливостей дитини. Наприклад, до 5 років не рекомендується дитини допускати до комп'ютера, не варто заважати дитині пізнавати мир поступово й без втручання штучного інтелекту. А вже починаючи з 5 до 7 років дитині можна починати знайомити з комп'ютером, але бажано не більше 2 годин у день і не підряд, а по 15 - 20 хв. з перервами. При цьому треба пояснити дитині, що реальне життя й герої комп'ютерних ігор - дві різні речі, не сумісні між собою. З 7 років дитина може самостійно відрізнити віртуальний образ гри від реального. Після 12 років наступає найменш тривожний період, тому що дитина може розрізняти образи різних реальностей. Але це всього лише усереднені дані, завжди потрібно виходити з конкретних особистісних й індивідуальних особливостей дітей у тім або іншому віці.
6. Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном.
Рекомендації Інтернет-залежному
? Визнайте, що у вас є залежність. Ви не зможете боротися з нею, поки не зрозумієте, що піддано їй. Не обманюйте самі себе.
? Усе більше й більше людей в усім світі попадають в Інтернет-залежність. Тому вам може здаватися, що в цьому немає нічого страшного. Не ви не повинні упокорюватися з нею. Намагайтеся виплисти, навіть якщо всі навколо тонуть.
? Ви хочете припинити проводити в режимі он-лайн так багато часу? Тоді припините! Ви ж хочете цього, правильно? Постійно нагадуйте собі про це. Щораз коли бачите комп'ютер, ви думаєте: «Треба б перевірити свою електронну пошту!». Саме так і проявляється ваша залежність. Встановите певні години для перевірки вашої пошти й дотримуйтеся цього розкладу. Якщо ви дійсно проводите в Інтернеті занадто багато часу, по початку вам буде важко, але потім ви поступово звикнете.
? Заведіть хобі або захоплення. Відвідуйте різні групи й клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом і т.д. Займіться разом із другом фізичними вправами. Поспите замість того, щоб сидіти в Інтернеті. Подивіться фільм, сходіть на концерт, почитайте книгу. Знайдіть який-небудь інтерес, який стане для вас альтернативою Інтернету.
? Поповнить запас ваших знань. Напевно, у вашому будинку скопилася безліч книг, які ви давно хотіли прочитати. Таким чином, ви не тільки відволічетеся від Інтернету, але й займетеся самоосвітою.
? Допоможіть на кухні. Ваші домашні будуть ради, якщо ви замість того, щоб сидіти в чате або на якому-небудь форумі, допоможете їм приготувати вечерю. Ви зможете навчитися контролювати себе, вибираючи між Інтернетом і готуванням останнє. До того ж ваша родина буде вдячна вам за приготовлену вечерю.
? Погуляйте із друзями. Заплануйте похід у боулінг, торговий центр або на ковзанку. Уникайте походів у ті місця, де є доступ в Інтернет, наприклад в Інтернет-кафі. Інакше ви можете піддатися спокусі заглянути туди на кілька хвилин.
? Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться всі разом, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.
? Установите ліміт часу роботи вашого комп'ютера. Визначите скільки разів у тиждень вам необхідно виходити в Інтернет. Виключайте комп'ютер, якщо у вас немає необхідності в ньому.
? Використайте таймер. Перед тим як сісти за комп'ютер, засічіть на таймері 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, як багато часу ви провели за комп'ютером.
? Не їжте сидячи за комп'ютером. Харчування в окремому місці допоможе вам відволіктися від режиму он-лайн.
Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові:
• Діагностичний, що включає в себе діагностику особистісних особливостей, які можуть вплинути на формування адиктивного поводження (підвищена тривожність, низька стійкість до стресу, нестійка я-концепція, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, спрямованість на пошук відчуттів й ін.), а також одержання інформації про положення дитини в родині, про характер сімейних взаємин, про склад родини, про його захоплення й здатності, про його друзів й інших можливих референтних групах.
• Інформаціоно – просвітительський етап, що передбачає собою розширення компетенції підлітка в таких важливих галузях, як психо-сексуальний розвиток, культура міжособистісних відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія й властиво проблеми адиктивного поводження з розглядом основних адиктивных механізмів, видів адиктивной реалізації, динаміки розвитку адиктивного процесу й наслідків.
• Тренінги особистісного росту з елементами корекції окремих особистісних особливостей і форм поводження, що включають формування й розвиток навичок роботи над собою.
Профілактика адиктивного поводження повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: родини, освітнього середовища, громадського життя в цілому.

Вимоги до зовнішнього вигляду учнів

Адміністрація школи звертається до батьків з проханням постійно контролювати виконання учнями вимог щодо зовнішнього вигляду. Дані вимоги допомагають правильному вихованню ділової культури та зменшують відповідні видатки батьків.
Згідно з Указом Президента України від 02.06.1996 р. № 417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96р. № 1004 «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти», учень повинен з’являтися до школи у формі, яка є обов’язковою. Шкільна форма учня школи має встановлений зразок, затверджений протоколом спільного засідання педагогічної ради, батьківського комітету та Радою учнівського самоврядування.
Щоденний одяг для занять (хлопці):
-Для учнів 1-11 класів діловий костюм чорного кольору
-Сорочка біла або однотонна світлого кольору
-Краватка чорна або однотонна стриманого кольору
-Туфлі (не кросівки)
Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:
-Легкий светр (гольф) під піджак.
-Жилет (на сорочку під піджак).
Зміни, які допускаються влітку, при високій температурі:
-Біла сорочка з коротким рукавом (не футболка) без піджака.
-Літні відкриті туфлі.
Щоденний одяг для занять (дівчата)
-Для учениць 1-11 класів діловий костюм чорного кольору.
-Блуза біла або однотонна світлого кольору (не футболка або майка).
-Туфлі (без підборів або невисокий каблук, платформа помірної висоти, не кросівки).
-Колготи тілесного або темного кольору.
Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:
-Легкий светр (гольф) під піджак або сарафан.
-Жилет (на блузу під піджак).
Зміни, які допускаються влітку при високій температурі:
-Блуза з коротким рукавом (не футболка).
-Літні відкриті туфлі.
Важливо:
-Шкільна форма має бути бездоганно випрана та випрасувана.
-Учень повинен мати чисту носову хустинку, гребінець.
-Учень зобов’язаний слідкувати за чистотою тіла, рук, зубів, носа, вух.
-У другій половині дня (під час роботи групи подовженого дня) для 1-4класів дозволяється зміна ділового одягу на одяг довільно спортивного стилю.
Одяг для занять фізичною культурою:
-Спортивний костюм.
-Футболка .
-Кросівки або кеди.
-Змінні шкарпетки.
-Стрічка або заколка для довгого волосся.
Доповнення при заняттях взимку на свіжому повітрі:
-Спортивний капелюх
-Куртка або додатковий спортивний костюм
-Рукавички
Категорично не дозволяється:
-Мати неохайне довге волосся, фарбувати його.
-Мати довгі нігті або вкривати їх лаком яскравого кольору.
-Накладати макіяж на обличчя.
-Носити прикраси (крім пари невеликих сережок для дівчат)
-Використовувати на території школи значки політичних партій та релігійних конфесій
-Не допускається вживання нецензурних слів.
-У школі категорично забороняється палити.
-Носити джинси

Десять кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

6 вещей, которые нельзя делать за детей

Если вы поинтересуетесь у своих друзей, имеющих детей, что, по их мнению, родители никогда не должны делать за своих детей-подростков, то услышите множество различных мнений. Например, заканчивать их домашнюю работу только потому, что они проспали, играя всю ночь в компьютерные игры. Или решать каждую их проблему, даже не давая им шанса попробовать подумать сначала самостоятельно. Со стороны это кажется совершенно абсурдным, но если вы взглянете на свою жизнь, то поймете, что и сами этим грешите.

Не всегда легко отказать своему ребёнку, когда он буквально с оленьими глазами умаляет вас о помощи. Однако «родители-вертолеты», чрезмерно опекающие своих детей, – не самый удачный метод воспитания. Никто из родителей не хочет, чтобы их дети терпели неудачи. (Откуда вы думаете, появляется синдром победителя?). Но трудности – нормальная часть нашей жизни, и есть только один путь научить наших детей преодолевать их – заставить их делать это самостоятельно и полагаться на себя. Рано или поздно вы поймете: не то, что вы делаете для своих детей сделает их успешными, а то, чему вы научили их делать самостоятельно.Шелли Эмлинг, писатель и колумнист таких изданий, как New York Times, USA Today, The Wall Street Journal, написала колонку на HuffPost 50 о том, почему к подросткам стоит перестать относиться как к маленьким, и составила список нескольких вещей, которые лучше не делать для своих уже повзрослевших детей. «Летидор» публикует некоторые из них.

Решать, где им учиться

Не удивляйтесь, если ваш ребёнок в какой-то момент перестанет советоваться с вами по своим учебным делам и однажды заявит, что хочет стать музыкантом или дизайнером. Смиритесь с тем, что он уже вполне самостоятельный, чтобы принимать решения, даже если они вам не по душе. Ведь любое вмешательство с вашей стороны окажет влияние на его самооценку. Даже если вы сначала расстроитесь, подумайте о том, что главное – это не то, сколько ваш ребенок будет получать в будущем, а то, насколько он в нем будет счастлив. Всегда найдутся люди, которые будут критиковать его выбор и отговаривать его, но в этот момент, когда ваш сын или дочь поделились с вами своими планами, вы должны поддержать все их начинания. Не заставляйте детей заниматься тем, чем хотели бы заниматься вы сами. Не думайте за них, а прислушивайтесь к их желаниям, позвольте полностью раскрыться и начать жить собственной жизнью.

Делать домашнее задание

Дайте своему ребёнку немного свободы, особенно в вопросах учебы. Многие родители боятся, что если они перестанут контролировать своих детей, то они просто перестанут делать домашние задания. Но с другой стороны, если не научить их самостоятельно ставить задачи, придерживаться плана и сроков, то они постоянно будут просить вашей помощи, чтобы успеть все закончить вовремя. Лучший вариант – позволить им все сделать и проверить. Если вы найдете какие-либо ошибки, обсудите их с детьми, придите к верному варианту вместе, но не выполняйте всю задачу самостоятельно. Да, второй вариант займет гораздо меньше времени, но потратив несколько часов один раз, в дальнейшем на это потребуется лишь несколько минут. А ребёнок станет увереннее в себе и в следующий раз справится с заданием без чьей-либо помощи. Получив за него отличную оценку, он будет знать, что это его личное достижение.

Ругаться с их учителями

Если ваш ребенок плохо отзывается о своем учителе или считает, что ему поставили оценку несправедливо, понять, какую лучше занять позицию – действительно большая проблема для родителей. Но это одна из самых важных вещей, которую вы можете сделать для своего ребёнка. Попытайтесь самостоятельно проанализировать ситуацию. Если вы все же решитесь поговорить с учителем, то сделайте это наедине. Настройтесь на диалог, а не на выяснение отношений, и исключите повышенные тона. Если в вашей семье происходит что-то, что может наложить отпечаток на поведение и настроение ребёнка, в том числе и на его успеваемость, обязательно предупредите об этом учителя.

Выбирать за них друзей

Нет ничего плохого в том, чтобы знакомить своего ребёнка с новыми людьми. Но вы ни в коем случае не должны заставлять их тесно общаться, а уж тем более дружить с детьми своих друзей и коллег только потому, что это удобно вам. Все это рано или поздно приведет к тому, что вы испортите отношения со своими детьми, и они начнут на вас злиться. Только вспомните, скольких друзей детства ваши родители не одобряли. Даже если вы считаете, что нынешняя компания вашего ребёнка ему совершенно ему не подходит, попробуйте ему довериться. Они сами методом проб и ошибок поймут, что значит настоящая дружба.

Говорить за них

Попробуйте вспомнить те ситуации, в которых вы совершали эту серьезную ошибку и отвечали вместо своего ребёнка на вопросы, адресованные ему лично, – в магазине, на дружеском ужине или даже дома. Попробуйте в следующий раз сдержать себя и дать высказаться ему самому. Вы должны воодушевлять детей говорить самостоятельно. Если вы не остановитесь, то просто не дадите своему ребенку шанс научиться говорить самим за себя. Родители могут подсказывать, что в конкретном случае лучше сказать, чтобы ситуация разрешилась или конфликт был погашен. Однако брать все в свои руки не стоит. Только с практикой ваши дети смогут довести этот навык до совершенства.

Вмешиваться в их «дружеские разборки»

С некоторыми вещами ваши дети должны справляться сами. Если кто-то был к ним несправедлив, то они должны обсудить это друг с другом и разобраться. Согласитесь, выглядит немного странно, когда мамы защищают своих 15-летних детей перед их ровесниками. Подумайте, как этим невинным поступком вы можете навредить своему ребёнку! Что только о нём подумают его друзья! Гораздо продуктивнее будет, если вы подготовите его к тому, что поступки и слова друзей будут не всегда приятными, и если они не будут обсуждать это, то ваш ребёнок может замкнуться в себе. Один из самых ценных уроков, который вы можете преподать своему ребенку, – научить его общаться со своими сверстниками и говорить прямо, когда их что-то не устраивает.

И помните, никогда не поздно научить своих детей быть независимыми. Вам может показаться, что единственный правильный выход – спасти своего ребёнка из сложившейся ситуации. Но не забывайте, куда могут привести такие благие намерения.
Кiлькiсть переглядiв: 0